Мдіна

  у розділі Життєпис 

Отже, Мдіна... Мдіна на Google Maps Мдіна (Mdina, старовинні - L-Imdina, Città Notabile), середньовічне місто, колись було столицею Мальти. Розташоване в центрі острова, на великому пагорбі. Я б сказав місто зовсім невелике (або я не правильно уявив межі міста). Тісно дотичить з своїм колишнім передмістям, тепер містечком Рабат (Rabat, Ir-Rabat).

Ще одна назва міста - "Silent City", "Мовчазе місто". З своїми мурами та дуже вузесенькими вулицями кращої назви не придумаєш. :)

Перші поселення на місці Мдіни з'явились, ймовірно, десь 4000 до Н.Е. Відомо, що в 700 р. до Н.Е. місто було фортифіковане фінікійцями, бо займало зручне стратегічне положення - одна з найвищих точок острова та далеко від моря.

Під час панування на Мальті римлян, там було збудовано палац імператорського намісника, а саме місто процвітало.

Джерело: Мальта, Мдіна

В 60-му році Н.Е., після того як біля берегів Мальти розбився його корабель, в Мдіні побував св. Апостол Петро. Після цієї події в історії Мальти, до речі, й почалося поширення християнства тут.

Свою теперішню назву місто несе десь з 870 року Н.Е., коли тут керували сарацини (мусульманські народи). Тоді ж з'явилися високі стіни оточені глибоким ровом.

У 1091 році місто потрапило під вплив норманців. 1693-го потерпіло від землетрусу, внаслідок чого було зруйновано більшість будівель. Було сильно (або навіть повністю) пошкоджено церкву (кетедру), так що її відбудовували.

1530 року почалася нова сторінка історії міста пов'язана з лицарями Ордена св. Іоанна (Мальтійський Орден). До того часу місто було підвладне лише місцевій аристократії. І лише після урочистої обіцянки всіляко поважати автономію міста Великий Магістр Ордену отримав ключі від міста.

Це як воно всьо було. Тепер - як це побачив я, як кажуть наші "сусіди" "500 лєт спустя".

Зараз місто являє собою суміш будівель норманського стилю та барокко. ;) Найбільше привертає увагу церква з площею перед нею. Уся територія знаходиться за високим муром. Немаю з чим порівняти. Площа деся в два-три рази більша як, наприклад, підгородецький замок з полем перд ним.

Перед мурами глибокий рів, який зараз засаджений фруктовими, хвойними, деревами та тенісним кортом з футбольним полем.

Джерело: Мальта, Мдіна

В місті живе всього-навсього коло 250 жителів але є поліцейський відділок.

Крім того є 2-3 невеликих музеїв та декілька магазинів з сувенірами. Також бачив 3-4 кафе-ресторани. З вигляду дуже затишні (в середину не ходив :) ). Обставлені лицарськими доспіхами, кованими гратами на вікнах і старовинними картинами.

З боку, протилежному до головної брами відкривається краєвид на Мальту. Внизу видно змійки доріг між "полів", сусідні міста. На горизонті - море. На широкому мурі сидять люди, дехто навіть читає книжки (ніби заради цього сюди і їхали).

Але не так. Починаю все спочатку. :)

Перше шо кидається в очі (в вуха) це тиша. Мури міста в стороні від дороги, тому ніхто не заважає. Велика брама з красивим гербом в центрі (схожий на той що бачили в Олеську).

Шлях до брами - через дорогу-міст. Внизу - з одного боку тенісний корт (трохи "нещасний" якийсь), з іншого - апельсиновий сад. де-не-де жовтіють апельсини. :) Рів широкий і такий глибокий що на рівні очей лише верхівки високих хвойних дерев, які нагадують мені книжки про динозаврів (динозаври-хвощі-плауни :) ).

Джерело: Мальта, Мдіна

Проходиш крізь браму і відразу розумієш що тут не так як всюди. Звичайно ж все кам'яне. Відразу за брамою, з одного боку невелика площа перед старовинним (більше так не буду казати - там все старовинне :) ) триповерховим палацом-музеєм.

На першому поверсі, біля крамниці з сувенірами, засклема кімната з чучелом корови. Такої простої телички. На табличках пояснення що цеостання "чистокровно" мальтійська корова. Я хотів сфотогафувати, але у шклі так сильно відбивалося подвір'я і я, що пояснення до фотографії про "останню корову" набувало двозхначності. :) Тому просто про це розказую.

По іншу сторону від брами - двері декількох будинків. Хоча хат, як таких і немає. Це суцільна мережа будинків. І про те що це вже інша сім'я можна взнати лише по тому що двері виглядають по-іншому.

Дуже чисто. На землі не видно ані папірчика, ані сигарети (яких гори в інших місцях, попри дорогу) - ніби вилизано. Багато людей сидять прямо на землі. дехто напівлежить - благо камінь гарячий.

Джерело: Мальта, Мдіна

Дуже тихо. Навколо стіни, але луни чомусь немає. Навколо є люди, деколи цілими групами (але не надто багато), але таке враження що один. Раз чи два здригувався коли ззаду під'їжджала машина. Це так ніби в музеї ззаду тебе мотоцикл загуркотів би. Але вони тут живуть...

Дуже вузенькі вулички. Здавалось що дістаєш руками до обидвох стін, хоча насправді ширші, бо на одній навіть машина стояла коло дверей.

Всі двері і вікна закриті (як, в принципі і всюди на Мальті). І лише один раз стало зрозуміло що там хтось живе бо було чути звук з телевізора.

Де-не-де звисають ліхтарі. Звичайно металеві, ковані. На вікнах, переважно, ґрати, з різними хитрими візерунками. На дверях красиві дверні молотки, деякі з яких я не бачив більше ніде.

Джерело: Мальта, Мдіна

Якщо підняти голову, можна помітити шо вулиці деколи перетинають балкони, що з'єднують будинки між собою.

Площа перед церквою виглядає якоюсь надто просторою :) серед всього іншого. На церкві два великі циферблати з різних сторін (ще не розібрався що на них).

Сама церква темна (чи то просто так здавалось, бо на вулиці сліпило сонце). Схожа на типову велику мальтійську цекву. Правда нема лавок - рядами стоять стільці. Великий орган... Розписані стелі...

Джерело: Мальта, Мдіна

Але не менш цікаво і на підлозі. Підлога вистелена великими плитами з незрозумілими мені написами, латинськими, арабськими датами і гербами різних форм і кольорів. Думаю не помилюсь якщо припущу що там всюди хтось похований.

Джерело: Мальта, Мдіна

В музеї я не ходив. Питатись що там - встидався, а платити гроші просто так - нехотів.

"Закінчується" Мдіна тою частиною, що на краю гори. Стоять платні моноклі, для тих кому недостатньо просто краєвиду (хоча як на мене він типово мальтійський, нудний).

Де-не-де в грубезних мурах трикутні бійниці для гармат.

В одному будинку, високо, було щось схоже на вікно, за яким був якийсь великий образ з біблійною сценою, ніби це справді відбувається там, в кімнаті.

Одні кам'яні сходи, почавшись на землі піднімались занурюючись в глуху стіну... деякі герби на стінах і візерунки на балконах такі делікатні ніби їх зробили лише вчора - видно кожну лінію, кожен листочок.

Деколи хтось виходив з свого будинку, на хвильку відкриваючи двері в стіні, як діру в горі після слів "Сезам відкрийся". Через мить, коли людина зникала за рогом вже знову не вірилось що ці двері відкриваються а там хтось живе, ніби це були лише привиди. :) А може вони й не знають що це вже нема ні римлян ні лицарів (забудемо про припарковані машини)? ;)

Коротше маса позитиву. Мдіна і трохи уяви - і ніяких 500 чи тисячу років вас не стримають перенестися туди, в середньовіччя.

Залишаючи Мдіну, мовчазне місто-фортецю, я ще зробив півколо пошани на ровері навколо мурів (з лівого боку від брами - прекрасний невеличкий сосновий парк з лавочками). Як добре що їхав цією дорогою. :)

Джерело: Мальта, Мдіна

Сусід Мдіни, Рабат, теж заслуговує уваги, але вже було пізно, а це трохи дальше ніж середина дороги і я поїхав далі, до "Вузла Клафам"...

Усі зроблені мною фотографії Мдіни знаходяться в Фотогалереї.

Увага! Стаття трохи зіпсувалась (малюнки тощо), після перенесення веб сторінки. Я планую її виправити, згодом.


Коментарі