Ходив я сьогодні в музей-картинну галерею.
Цього року виповнюється 100 років як на Мальту потрапив видатний італійський художник Караваджо (Michelangelo Merisi da Caravaggio), 1571 - 1610, який був засновником нового напрямку в живопису і вплинув на цілі покоління живописців Європи та світу.
На центральній вулиці Валетти, столиці Мальти, ще коло двох тижнів тому повивішували великі реклами про відкриття виставки його робіт. Навіть я, мистецько неосвічений, шось про нього знав (ну, що він був ;) ). Я не міг розібратсь де вона відбувається - бо й досі плутаюсь серед цієї мальтійсько-англійської суміші назв вулиць, музеїв та спонсорів.
Мікельанджело Мерізі, який пізніше, від назви містечка де народився, отримав ім'я Караваджо, в 11 років йде вчитись живопису до Мілану, помічником місцевого художника.
Я знаю як містам дають імена від людей, тут людину назвали як місто. Я тільки не зрозумів чи то відразу, чи вже по смерті.
Сьогодні, в суботу, я вирішив десь прогулятись і якщо вийде подивитись, хоча б для того шоб комусь роказати що про це знаю, на роботи Караваджо. Шукаючи галерею я спитав про неї в найбільшому музеї (Музей археології) на центральній вулиці і, на мій подив, виявив що вона якраз там. Квиток коштував 4 ліри (12 доларів США).
В 21 рік Караваджіо переїздить до Риму та працює там в майстерні відомого художника, малюючи, в основному, квіти та фрукти. Саме вони так часто і з'являються в його ранній творчості.
Вже в своїх перших роботах Караваджо проявив себе новатором та кинув виклик тогочасній естетиці та нормам.
Так, він не ідиаліазує своїх героїв а навпаки, намагається показати їх прості людські риси - часто його героями стають картярі, цигани-гадалки, пияки.
Відразу на вході, побачивши мій штатив та сумку фотоапарата попередили що фотографувати не можна. Отримавши квиток я пішов в кімнату де камери схову і мужчина який там за все відповідав попросив в мене документи якісь.
А я почав відпиратись що нічого не маю. Він, почавши з мальтійської ідентифікаційної картки, почав просити паспорт, права і під кінець каже "Ну хоч туристичну картку чи ідентифікатор з готелю...". А я стою в футболці без кишень і в шортах - ну звідки в мене там паспорт чи картка з готелю?
Він махнув рукою "Фіг з тобою", та й забрав всьо моє залізо, причепив на сумку номерок, а такий самий дав мені. Я якраз тримав триногу. Дивлюсь він прив'язує до сумки (саме прив'язує - не полінувався вузлик на стрічці, шо до номерка прив'язана, розкрутити і до ручки в'язати). Я думаю другий номерок для триноги - та й на неї натягнув. а він зняв і каже "То вам". Та добре. але як я номерок маю нашо мені документи йому залишати? Не знаю...
Часто картини Караваджо не приймались замовниками. Надто вже вони були незвичні. Не маючи грошей він писав картини використовуючи як статистів повій чи відвідувачів таверни.
Але навіть маючи справжніх статистів мав постійні проблеми з замовниками, владою та критиками бо насмілювався створювати релігійні постаті з надто "відвертими", життєвими.
Мені вказали на сходи що вели до другого поверху. Там охоронці перевірили квиток, подивились чи не маю бомби і камери і я пішов в якийсь темну кімнату. Виявилось, на стіні, транслюється 25-хвилинний фільм про Караваджо. Хто бажає - сідає собі і дивиться. Фільм "зациклений", тобто пропустити не можливо.
Я попав якраз на початок. Хоч все було на "загальнодоступній" англійській я майже ніфіга не зрозумів. Чи то говорила дикторка не виразно, чи то тематика така особлива була, :) Благо я читав про нього в інтернеті, вдома, та й показували уривки якихось фільмів про Караваджіо.
Судячи зі всього був він революційним не лише в роботі, бо одного разу, під час гри в традиційної в м'яча (схоже на теніс, я так зрозумів) посварився з своїм знайомим та заколов його під час дуелі.
Тому місів втікати з Риму в Неаполь. Проте не міг позбутися розшуків та отримати прощення за допомогою свого покровителя кардинала і мусів податись десь далі - цього разу на Мальту, де пробув майже два роки.
Картини для Галереї збирали по цілому світові: Мальта, Італія, США. Назбирали 12 картин.
Якщо перша кімната була темна бо там проектор транслював фільм, то нашо всі інші темні я не зрозумів. Але так і було. Велику залу розділили перегородками з тканини на три частини. Вікна теж, виглядало, були загороджені однією суцільною перегородкою.
Перегородки-стіни були червоні. Серед темної кімнати видно лише освітлені картини на стіні і інформаційне табло за 1-2 метри від картини.
Причому, навіть після того як очі звикають до темноти, табло світиться надто яскраво, заважаючи дивитись на картину.
Більше того - джерело підсвітки картини, очевидно, знаходилось десь внизу, під інформаційним таблом і якщо "прямо" дивитись на картину до ціла нижня половина на ній - одна велика, яскрава пляма бо картини мають таку не те що яскраву, але якусь таку "блискучу" поверхню.
Два роки на Мальті Караваджо активно працював, створивши декілька своїх відомих робіт, за що вважається мальтійцями і видатним мальтійських художником.
Був оцінений і Орденом що панував тоді на Мальті і навіть удостоївся стати його членом, писав портрет магістра Ордену, проте його важкий характер проявився і тут.
Напевне картини дуже гарні, але я задоволення ніякого не отримав. Я присів і кляв всіма словами того хто придумав таке освітлення. а бо я чогось дуже сильно не розумію в галереях, або це справді підготував якийсь ідіот чи просто параноїк якому не хотілось щоб картину сфотографували на якусь приховану камеру.
Замість того щоб розглядати як художник вміло змалював світло і тіні на персонажі я шукав кут під яким нормально бачив хоча б частину картини і не міг зосередитись на чомусь іншому.
А вміле використання "світла" якраз і називають одним з найкращих медодів Караваджо. В його картинах домінують темні сюжети, де за допомогою світла він "вихоплює" потрібні деталі, постаті, елементи композиції. Пишуть шо додає він так драматичності сюжету.
Переглядаючи його картини в інтернеті я й сам зауважив як він малює тіні і обриси вихоплені якимось джерелом світла що знаходиться за межами картини. Як то треба розуміти, як виглядає освітлене лице людини, складки одягу, відблиск в очах.
Крім того що можна захоплюватись (в художниках мені це було завжди цікаво) реальністю рис людського обличчя, тіла загалом, в Караваджіо це все ще переплелося з загадковою грою світла.
Такого розуміння тонкостей освітлення, напевне, мають не багато теперішніх фотографів, хоча це їх основний інструмент створення зображення. Причому мають вони його вже готовим, природньо правильним. А художник сам його видумує і сам реалізовує в фарбах.
Перебуваючи на Мальті, Караваджо зіпсував відносини з іншим лицарем ордену, поранивши його в вуличній бійці, через що був вигнаний з ордену та кинутий у тюрму.
В останній, четвертій, залі галереї, до речі, є якісь книги в яких зафіксовані чи то протоколи чи то що, прийняття Караваджіо до Ордену і виключення з нього. Здається було відкрито якраз на потрібний сторінках. Але мови я не зрозумів. Мені чомусь взагалі здалося шо латинь.
З тюрми Караваджіо незабаром втік і подався до Сицилії, а через декілька місяців знову повернувся до Неаполя. В кінці червня 1610 року він намагався сісти на корабель, але був помилково затриманий митниками.
Через три дні його відпустили, але в Караваджіо проявилась малярійна лихоманка. 18 липня 1610 року він помер від малярії в невеличкому містечку Порто-Ерколе.
Неспокійна, напевне навіть трагічна історія його життя, ймовірно, наклала відбиток і на його творчість.
Перша картина яка демонструється - "Жертвоприношення Ісаака", де янгол зупиняє Ісаака за мить до того як той принесе свого сина в жертву. І не просто так, а перерізавши йому горло ножем.
Ну ніби художника нема в чому звинувачувати, бо зображена історія - Біблейська, але зображає він в своїх роботах ті моменти і так, про які ми намагаємось не задумуватись.
Якщо синові Ісаака поталанило, то Голіаф звязався не з тим суперником. Його голову, відділену від тіла Давидом, бачимо аж на двох картинах караваджо.
Страта Іона Хрестителя та його голова на тарелі - тема ще декількох картин. Голова медузи, староєврейська героїня Юдиф що відрізає голову ворогу олоферну, та й навіть Фома який вкладає палень в рану Христа - сужети хоч і знайомі всім, але незвичні якщо бачити це в моменти колиголова ще напів тримається, кров ллється юшкою а жертва, хоч має закочені очі, ще в останньому пориві стиснула постіль в кулак.
Зрештою, подумав я, за своє неспокіне життя, Караваджо, напевне, сам був свідком смертей, а для однієї людини сам був причиною смерті. Дивно, я ніде не зустрічав що мав він проблеми з психікою, чи алкололем, чи з чимось подібним що супроводжує такі картини в голові людини.
Але той період, початок XVII століття, напевне, спокійніше ставився до кривавих сцен. Темні віки були не так давно, війни тривали, людське життя не завжди цінувалось високо.
Цікаво що друга картина яку я побачив, висіла відразу біля першої і... Була такою самою...
Я встидався когось питатись. Для себе вже придумував теорію що то хваляться в кого кращі копії.
А вже потім, в кінці галереї, побачив спеціальну експозицію де розказувалось про дослідження його картини, представленої тут.
Виявляється, що так як Караваджо ще за життя був відомим (навіть удоостоєний звання "Почесний художник міста", чи "Великий художник міста", якось так, перебуваючи, якщо не помиляюсь в Римі). Тому його роботи, я так зрозумів, і відразу і згодом по смерті копіювали.
І, таким чином, коли знаходили картину і за стилем ідентифікували як роботу Караваджо, через якийсь час, в іншому місці теж могли знайти таку ж картину, яка теж, ніби-то належала Караваджо.
Крім близнят представлених на виставці, я так зрозумів існує ще, щонайменше, одна така пара. Цікаво що обидва з "близнюків" давні і обоє вважаються цінними.
Наводиться порівняння двох картин ("Святий Францис"), які, ну просто однаковісінькі з вигляду, але вказується на багатство дрібних деталей на одній з них, іншу техніку відтворення деталей, і різницю в ультрафіолетовому світлі та рентгенівському випромінюванні.
Ніби на одній ефекту досягнуто з більшим зусиллям, іншою технікою - на іншій виглядає так само, але мазки не поздовжні а поперечні і т.д. Цікаво що в інших свтлових діапазанох видно як художник створював контури фігур і як замальовував деталі, яких немає на остаточній роботі (наприклад людина тримає через в руці, а в ультрафіолетовому світлі видно що раніше був шар де були пальці і другої руки).
Останні дослідження, до речі,вказують що оригіналом є та версія, яку раніше назвали копією. :) Вважається що суперечка триває.
В інтернеті я знайшов лише дві картини з тих що бачив в Галереї. Пізніше я спеціально повертався і перепитував. Всі представлені картини - оригінали.
Все-одно, на жаль, я не отримав особливого задоволення чи натхнення якогось . В Інтернеті картини можна переглянути спокійніше і з кращою якістю. Досі злий на то освітлення!
Ше там була одна кімната (де ті книжки про які говорив вище) в якій були зразки зброї старовинної. Писали що Караваджо був добре знайомий з такою зброєю і використовував в своїх картинах.
Були там лицарські лати. Можна було зблизька подивитись. Дуже цікаві. Красиві, металеві і страшні. Хотів би я в такі одягнутись. ;)
І все, виявилось що чотири кімнати і відблискуючі 12 картин це вся експозиція.
Вже на виході почув що квиток дійсний ще на одну галерею, де зокрема, картини худоників що працювали під впливом Караваджо, а називають їх "Караваджисти". Тобто крім впливу на такий важливий для культури стиль - Барокко (він ніби яскравий його представник), він ше йстворив окрему течію.
Той другий музей (не знаю як перекласти - "Museum of Fine Arts") я знайшов з другого разу. Чесно кажучи, там було цікавіше.
Картини більші, багато світла.
Цікаво, були деякі картини які не робились як копії, але змальовували ті ж сюжети що і Караваджо.
Якщо мене спитають шо то за напрямок "Каравождизм", то крім використання прийомів барокко і реалістичності персонажів я ше й сміло можу казати "і відрубані голови".
Голів і тут було купа (тих самих, переважно), але ще додалось (вибачте за такі подробиці, але запам'яталось) мужчина в якого розпорений живіт і жінка яку збираються позбути грудей (чимось схожим на ножиці по металу).
В загальному картини не є якісь страшні чи вульгарні. А реалістичність і вміння відворювати деталі фарбою - шось особливе. Вони красиві своїм виконанням. просто, напевне, нам зараз важко зрозуміти XVII століття.
Були там і інші зали, з іншими роботами, всіх часів, але вже не маю сили розказувати, а ше мініатюри до картин робити. Зараз вже по перші (а сів десь по дев'ятій). Покажу лише декілька, неякісних :) (темно дуже) фотографій (більше дивіться в Галереї):
Додому я їхав не автобусом, а кораблем - він пливе туди ж але по прямій. Лише сім хвилин (замість 20-25 в автобуса), але стоїть довго перед відплиттям.
Завтра хочу ровером їхати на другий острів - Ґозо. Або, хоча б, до переправи. По Мальті то десь коло 30 км. в один бік,якщо не більше. Якщо все буде добре то буду знати точно. :)
Хто дочитав - молодець. Всім па! :)
Ці та інші картини Караваджо можна переглянути тут:
Використані та додаткові матерали тут: