Дверні молотки

Юра    Життєпис     історія, Мальта, фотографія

З’явилось багато нових фото в розділі галереї “дверні молотки”. Воно так окремо не цікаво, а разом – навіть виглядає цікавіше.

Фото

Юра    Життєпис     фотографія

Привіт. Давно я не викладав ніяких фоток. І не тому що їх не було. Тому, що по-перше не маю часу їх сортувати, обробляти, коментувати.

А по-друге, я почав знимкувати в спеціальному форматі. Так званому сирому, “ро” (RAW). Він зберігає усю інформацію що зареєстрував фотоапарат на момент знимки і не робить ніяких маніпуляцій з нею. Це дозволяє, пізніше, отримати з фотографії такі дані, та зробити такі ефекти, які є технічно неможливими з фотографіями які вже минули обробку в процесорі фотоапарата.

Це з переваг. А з недоліків – над кожною (теоретично) фотографією треба “сидіти” і вручну її перетворювати в інший формат, відповідно до своїх потреб.

Це третій крок на шляху від любительської фотографії. Перші два це було придбання дзеркального фотоапарату та звичка розщіпати гудзик сорочки на животі щоб не драпати екран фотоапарату.

Фотографій буде трохи багато і не завжди з коментарями…

Мартіні – для розумних хлопів

Юра    Життєпис     гумор, Мальта

Покликав в п’ятницю той що зі мною працює програмістом, Вадим, на пиво, відсвяткувати моє день-народження (бо в той день вони не могли).

Почалося все добре з пива. От тільки я був голодний і поз’їдав всі канапки які дають на халяву до пива. А потім попросив ще (я хотів заплатити, чесно! ) а власник сказав “Іди, і ні за що не перживай, все що в мене є я тобі дам”. Я взяв пива і пішов. А так як було пізно вже і кухня закривалась вже, він приніс здоровенну канапку (фтіра, круглий, більше плескатий хліб, подібний на нашу велику паляницю) і там все що за день не поз’їдали. Як я це все доїв (ледве) стало взагалі добре і ми пішли міняти точку (“…ну раз увас больше ничего не осталось…” (C)).

Для пива все місце закінчилось, тому в наступньому барі, де й так не виявилось фірмового темного, ми попросили коктейль. Мартіні, основний складник, солодке, через що липке. Чарка (маленька) з отим запалюється і горить собі. Треба накрити зверху рукою, загасити, а тоді вже пити.

уся стаття

Забута війна

Юра    Життєпис     історія, Україна, цікаве

Сергій Грабовський, для УП

Оце щойно відкрив одну дуже прогресивну газету, і читаю: війна до нас прийшла 22 червня 1941 року. Вмикаю не менш прогресивний телеканал
і чую те саме. І це кращі – що ж тоді говорити про гірших, котрі розписують, як німецькі танки “Тигр” штурмували Київ у тому ж 1941 році (хоч насправді цих броньованих машин тоді не було навіть у кресленнях…).

От таке у нас, попри незалежну державу, свободу преси та вільну від ідеологічних кайданів науку, “знають” історію журналісти, і за допомогою ЗМІ заповзято репродукують і поширюють це “знання”.

Створюється своєрідне замкнене коло: невірна інформація журналістів породжує хибні уявлення суспільства, а з числа людей з цими хибними уявленнями рекрутуються нові автори газет й “експерти” телебачення, котрі говорять те ж саме, і т.д., і т.п.

Тому не дивно, що досі багато хто навіть із числа людей освічених гадає, що до 22 червня 1941 року війна гуркотіла десь там, далеко від України, і тільки її слабкий відгомін долітав на береги Дніпра, Дністра та Сіверського Дінця.

Насправді ж немає нічого більш далекого від істини, ніж цей вкорінений у підсвідомість радянський міф.

уся стаття

It works!!!

Юра    Життєпис     Microsoft, Windows

Ось яку рекламку нової системи від Майкрософт (Windows Vista) я побачив на веб-сторінці комп’ютерного магазину :

Зверніть увагу на слова “We have it, it’s exciting…” (поки все нормально) “…it works!!!” (“воно працює!!!“). Невже Майкрософт спромігся створити операційну систему яка навіть працює?

Вага

Юра    Життєпис     Мальта

Купую в магазині пательну, бо до тих що має все прилипає. Дивлюсь – вага стоїть. Запакована, але прим’ята, так ніби на неї стають всі кому не впадло. Але запакована, просто коробка така.

Питаю одного з продавців що проходив повз – “Скільки коштує?”. Той каже “Один фунт*. Як нє, то можна задурно…”. Перепитую чи працює. Відповідає що та, просто іржавіє вже. Капіталісти, подумав Штірліц…

Я був гоноровим і купив за одну ліру (15 гривень). Приніс дохати, розпакував. А вона справді в пилюці з іржі. але лише десь зсередини, знизу, бо ззовні має гумово-пластмасову “оболонку” і м’яку тканину, там де ставати. Я повитирав все – як нова.

Я схуд на 4 кг. Напевне мозґи, бо живіт, блін, на місці.

* Фунт – спадщина колоніального минулого. Насправді валюта – ліра.

Альона! :)

Юра    Життєпис     гумор

- Альона! Ето Яна!

- Яка Альона? Яка Яна? Куди ви дзвоните?

- Та ні на, Це я так говорю на!