Про мене
Звати мене не будь-як, а Юра і прізвище в мене дуже гарне – Сметана. 
Народився я 20-го червня, тепер вже далекого 1977-го року. Сталось це в селищі Великі Мости на Сокальщині. А жили ми тоді в с. Хлівчани. Жив я там, не тужив, цілий рік. Потім – переїхали до Стрия.
Отут все і почалося… Проживали ми на Новому Світі, в так званих бараках. І найяскравіший мій дитячий спомин тих років – “американські гірки” на Камазі через поле десь на просторах Нового Світу по дорозі в садок. Хоча самого садка не пам’ятаю (був десь на вул. С. Бандери).
Починаю я пам’ятати десь вже з 4-х років, коли ми вже наймали квартиру на Січових Стрільців (Радянської Армії). То був 5-й поверх вже тоді немолодого будинку з вікнами і балконом на 10-ту школу.
На скриньці для пошти, що висіли в кожному під’їзді, на дверцятах нашої 34-ї квартири, я, ще тоді, видряпав на зеленій фарбі “Тато”. Минулого року (20-ть років по тому) коли я заглянув в той під’їзд напис ще був (!).
Ходив я, звичайно, в школу через дорогу, десяту. І вчила мене в перших класах Станіслава Мартинівна (не знаю прізвища). Я не дуже добре пам’ятаю що вона мене вчила, але нічого доброго про неї в моїй голові не відклалось.
Тоді ж виявили в мене проблеми з буквою “Р”. Пригадую уроки логопеда з листочками-вправами для корекції вимови. Скінчилося все тим що мені здійснили безболісну операцію з “підрізання” язика і злощасна буква почала в мене вимовлятись. Зараз лише коли говорю якесь “складне” слово іноземною мовою язик може з незвички скутись.
В третій клас я пішов вже в новозбудовану, третю школу. Тоді вона виглядала значно краще ніж зараз. Навіть басейн працював.
Як і перші два класи я щороку закінчував школу з грамотами, десь до аж класу сьомого. Декілька років був старостою класу.
Вчився я добре. Особливо в молодших класах я вчив по дві-три теми попереду програми. З домашніх завдань робив спочатку математику і геометрію, а потім брався за мову і літературу.
Взагалі, я багато читав. До своїх десяти років, я напевне прочитав більше ніж за усі наступні. Моя бабця працювала бібліотекарем в сільській школі, тому я мав нагоду познайомитись з шедеврами світової дитячої літератури. Це повні видання “Вінні-пух і всі-всі-всі”, “Малюк і Карслон”, “Пригоди Чіполіно”, “Пригоди Барона М’юнхаузена”, “Мері Попінс”. Серйозніші за змістом “Гаргантюа і Пантагрюель”, подорожі Гулівера. А от “Маленький принц” мені “не пішов”.
Перечитував я їх по багато разів. Улюбленим місцем був якийсь затишний кутом, наприклад на балконі під великою мискою . Я любив щось їсти, читаючи. І хоч я дуже їх дуже шанував, навіть тепер, відкриваючи вже трохи пошарпані книжки, можна знайти десь між сторінками хлібні крішки, невеличкі плями від напоїв, а раз я навіть бачив шматочок фольги від плавленого сирка. Хоча зайвою вагою я поча старждати леше після одруження .
Б ула в мене і “Європейський епос античності”, але на жаль я так з ним і не познайомився. Навіть пізніше (хіба зі шкільною програмою).
Згодом я занурився в фантастику, а наприкінці школи став фанатом Стівена Кінга.
Ще десь в п’ять років тато навчив мене грати в шахмати. Проте зараз граю не надто краще ніж тоді.
З дитинства я дуже любив механічні іграшки, особливо електричні. Проте доля більшості електричних іграшок закінчувалась однаково – вирвані двигуни що за допомогою “квадратної” батарейки перетворювались на свердлильні бури стін в під’їздах.
Такої участі оминув хіба що електричний поїзд з вагонами, рельсами та макетами вокзалу, німецького виробництва. Це була колекційна іграшка, копії в маштабі справжніх локомотивів. Я лише потім зрозумів яка це дорога забавка була. Безслідно втрачений десь після переїзду на нову квартиру.
Любив я дуже розбирати годинники. Особливо такі, вже електричні. Там було багато дротиків, різних схем. Але так як я є дуже нетерплячий, жодного з них я так і не зібрав назад.
Отже з мого третього класу переїхали ми жити в свою квартиру, на вулицю Паркову , яку потім було успішно перейменовано у “50-ти річчя УПА” (хоча назва парку “Дружби народів” так і залишилась й досі).
Про парк пам’ятаю що був дуже зелений і влітку переповнений відпочиваючими. Люди загаряли і грали волейбол, на пісочній площадці на місці теперішньої будови церкви.
Не було ні будов, ні бетоних плит у всіх напрямках, ні гір будівельного сміття ні такого жахливого стану як тепер.
Зате було багато корків від вина, таких металевих, з язичком. На них був зображений лелека з виноградним гроном. Вони були схожі на якісь закордонні монети.
Написання триває…
20 Comments to “Про мене”
Бажаєте залишити коментар?
Я на TwitterЩо зараз роблю...
- Подивився "Повелитель бурь" (Hurt Locker) і не бачу там Оскарів жодного разу... Просто фільм про війну, нічим не особливий.
- Воїни світла (Daybreakers, http://www.imdb.com/title/tt0433362/) — фантастика та трохи крові, найцікавіше дивитись увечері. ;)
- Ой. В Youtube-ролику знайшов нову, для мене, функцію розпізнавання голосу в субтитри (з можливістю перекладу). ;)
Нове
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Випадкове
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Останні коментарі
- Цінитель до Mr. Freeman
- tivasyk до Mr. Freeman
- Цінитель до Mr. Freeman
- Юра до Про мене
- Oleksandr до Про мене
Теґи
Я читаю…
Знайшли помилку?
або мовчіть навіки!
Гігі! Сторінка вражає вже від завантаження головної.. супер! )) детально подивлюсь потім. )
Доброго дня! У вас цікавий блог. Ось тут http://ribel.org.ua/?p=230, в честь Blog Day-2007 я згадав про нього. Удачі!
Дуже дякую! Взаємно.
Відвідав з цікавістю, хоча переконаний, що джумла не саме найкраще для блогу (
Дякую. Щодо Joomla! – я теж про це деколи задумуюсь.
Але приємно почувати що всім керуєш, з кореня. Хоча деколи, звичайно, цього зовсім не треба.
Цікавий блог. Досить оригінально. Ми до речі земляки, я з Прикарпаття. Зараз активно займаюсь інтернет-бізнесом. Заходи на мій блог, можливо знайдемо спільні теми. Успіхів
Привіт Юрій! Я надіюсь ви мене памятаєте! Як у вас справи? Я так зрозумів, що ви на Мальті??? Правильно зрозумів? І так ближче до теми! В мене проблема з компютером! Вирішив з вами проконсультуватися! Дзвоню на ваш робочий(!) кажуть що ви здаться звільнились, дзвоню на ваш домашній ніхто не бере трубку! Шкода мобільного вашого немаю
Здоров-здоров.
Можу спорити дзвонив ти ше на мій “позаминулий” робочий.
Те шо мобільного немає теж не шкода, бо на Мальті інший номер.
Я тобі відписав на пошту.
Привіт Юра,випадково прочитав твоє застарівше повідомлення про звільнення з Леону кіллеру,де ти зараз ? пиши на пошту
Здоров! Я тобі писав, раніше, зі стрийського форуму, але видно ти ту пошту не читаєш яку там вказав.
Пишу на цю що тут…
Привет, Юрий!
Только сейчас \”допетрил\” выйти на этот сайт… Туплю.
Почитал страницы истории. Страшно. Даже если бы была одна запись..
Спасибо тебе за размещение фоток. Побежал за своим младшим в садик
Будь-ласка.
Дякую і Вам, таємничий ненайомцю.
привіт юрію. давно хотів жльопнути з тобою пива та як чув ти нас покинув. це правда? було б шкода.
і так говорять що таланти покидають україну а тут ще ти. а дитьо симпотне. сподіваюсь і я своїм колись хизуватимусь.
yuda
Здоров. Дякую що написав.
Я ще не покинув, але колись всі ми будемо там.
Та таланти покидають, а тут ще я коло них.
Скоро повертаюсь.
Привіт. дякую за сайт. Цікавий. Радий що натрапив і добре провів час.
Привіт! Дякую за подкасти і що завітав.
гггг, це найкрутіший розділ “про мене” який я коли-небудь читала!
)
нагадало гумористичну біографію Остапа Вишні
приємно познайомитися! ..причому не з аби-ким, а з Юрою зі Стрия!
(між іншим дуже славне місто, до якого в мене давні сентименти)
Взаємно.
Привіт.
Вже декілька разів перечитую цей розділ з новими доповненнями. Дика ностальгія.
З.І. Ти не хочеш прикрутити функцію “якщо ви знайшли помилку, виділіть її і натисніть …”
Та, треба…Встановив.Я помилки деколи і сам знаходжу. Але якщо це просто опечатка — навіть ліньки її самому виправляти (якщо нікому не заважає).