Про мене

Звати мене не будь-як, а Юра і прізвище в мене дуже гарне - Сметана. :)

Народився я 20-го червня, тепер вже далекого 1977-го року. Сталось це в селищі Великі Мости на Сокальщині. А жили ми тоді в с. Хлівчани. Жив я там, не тужив, цілий рік. Потім - переїхали до Стрия.

Отут все і почалося... Проживали ми на Новому Світі, в так званих бараках. І найяскравіший мій дитячий спомин тих років - "американські гірки" на Камазі через поле десь на просторах Нового Світу по дорозі в садок. Хоча самого садка не пам'ятаю (був десь на вул. С. Бандери).

Починаю я пам'ятати десь вже з 4-х років, коли ми вже наймали квартиру на Січових Стрільців (Радянської Армії). То був 5-й поверх вже тоді немолодого будинку з вікнами і балконом на 10-ту школу.

На скриньці для пошти, що висіли в кожному під'їзді, на дверцятах нашої 34-ї квартири, я, ще тоді, видряпав на зеленій фарбі "Тато". Минулого року (20-ть років по тому) коли я заглянув в той під'їзд напис ще був (!).

Ходив я, звичайно, в школу через дорогу, десяту.

Тоді ж виявили в мене проблеми з буквою "Р". Пригадую уроки логопеда з листочками-вправами для корекції вимови. Скінчилося все тим що мені здійснили безболісну операцію з "підрізання" язика і злощасна буква почала в мене вимовлятись. Зараз лише коли говорю якесь "складне" слово іноземною мовою язик може з незвички скутись.

В третій клас я пішов вже в новозбудовану, третю школу. Тоді вона виглядала значно краще ніж зараз. Навіть басейн працював.

Як і перші два класи я щороку закінчував школу з грамотами, десь до аж класу сьомого. Декілька років був старостою класу.

Вчився я добре. Особливо в молодших класах я вчив по дві-три теми попереду програми. З домашніх завдань робив спочатку математику і геометрію, а потім брався за мову і літературу.

Взагалі, я багато читав. До своїх десяти років, я напевне прочитав більше ніж за усі наступні. Моя бабця працювала бібліотекарем в сільській школі, тому я мав нагоду познайомитись з шедеврами світової дитячої літератури. Це повні видання "Вінні-пух і всі-всі-всі", "Малюк і Карслон", "Пригоди Чіполіно", "Пригоди Барона М'юнхаузена", "Мері Попінс". Серйозніші за змістом "Гаргантюа і Пантагрюель", подорожі Гулівера. А от "Маленький принц" мені "не пішов".

Перечитував я їх по багато разів. Улюбленим місцем був якийсь затишний кутом, наприклад на балконі під великою мискою :). Я любив щось їсти, читаючи. І хоч я дуже їх дуже шанував, навіть тепер, відкриваючи вже трохи пошарпані книжки, можна знайти десь між сторінками хлібні крішки, невеличкі плями від напоїв, а раз я навіть бачив шматочок фольги від плавленого сирка. Хоча зайвою вагою я почав старждати лише після одруження :) .

Б ула в мене і "Європейський епос античності", але на жаль я так з ним і не познайомився. Навіть пізніше (хіба зі шкільною програмою).

Згодом я занурився в фантастику, а наприкінці школи став фанатом Стівена Кінга.

Ще десь в п'ять років тато навчив мене грати в шахи. Проте зараз граю не надто краще ніж тоді. :)

З дитинства я дуже любив механічні іграшки, особливо електричні. Проте доля більшості електричних іграшок закінчувалась однаково - вирвані двигуни що за допомогою "квадратної" батарейки перетворювались на свердлильні бури стін в під'їздах.

Такої участі оминув хіба що електричний поїзд з вагонами, рельсами та макетами вокзалу, німецького виробництва. Це була колекційна іграшка, копії в маштабі справжніх локомотивів. Я лише потім зрозумів яка це дорога забавка була. Безслідно втрачений десь після переїзду на нову квартиру.

Любив я дуже розбирати годинники. Особливо такі, вже електричні. Там було багато дротиків, різних схем. Але так як я є дуже нетерплячий, жодного з них я так і не зібрав назад.

Отже з мого третього класу переїхали ми жити в свою квартиру, на вулицю Паркову , яку потім було успішно перейменовано у "50-ти річчя УПА" (хоча назва парку "Дружби народів" так і залишилась й досі).

Про парк пам'ятаю що був дуже зелений і влітку переповнений відпочиваючими. Люди загаряли і грали волейбол, на пісочній площадці на місці теперішньої будови церкви.

Не було ні будов, ні бетоних плит у всіх напрямках, ні гір будівельного сміття ні такого жахливого стану як тепер.

Зате було багато корків від вина, таких металевих, з язичком. На них був зображений лелека з виноградним гроном. Вони були схожі на якісь закордонні монети.

Написання триває...


Коментарі