Я погано граю шахи (тепер – гірше ніж колись) і наш Андрій не дуже терплячий до них, хоч спершу дуже запалився.

Але приємно зараз бачити дітей такими, яким був колись сам.

На святковому заході, в “парку”, дітям на лиці малюють різні квіточки, узори тощо. Дійшла черга До Андрія:

- Тобі що намалювати? Хочеш у якусь тваринку?

- Та! Тигрика, або трактора!..

В Андрія, через чотири дні, день народження — 5 рочків!

— Тату, я попросив в котика пробачення…

— За що?

— … За те що він сам собі притиснув лапку.

- Тату, дивись – кіт скрутився колобочком!

- Скоро тато принесе з гаражу ялинку і Діда Морозива!

На вулиці сильний мороз. А на дереві сидить ворона, з розпушеним пір’ям, велика, кругла – гріється.

- Андрію, дивись яка велика ворона.

- О-го. З неї зараз вилупиться маленька пташка?

Коли відпочивали, на морі, побачили на балконі гніздо горобця.

А Андрій каже: “А в нас вдома теж є, і горобці і голубці”.

Бавиться з трирічною Юлею. Вона каже: “А зараз будемо мити посуд.”.

Андрій: “Ти дівчинка ти і мий”.

Це не від мене, не знаю звідки (хоч посуд мию справді рідко).

Наш Андрій, 4 роки, розплющує очі після сну і перше що він бачить це я (лежу поряд і дивлюсь на нього).

Андрій – Тату, ти вбив дракона?

Я – Та.

Андрій – Якого???

Галя після розмови з татом каже: “Андрійчик, вночі, в корівки народилось телятко“.

Андрій, мені: “Тату, в діда народилось корівко!“.