Столиця Валетта будувалась як місто-фортеця, з декількома рядами мурів. Дуже високі, хитрих форм, з бійницями для гамат.

Фактично, більша частина мурів просто “виростає” з скель. Вони (як і все інше тут ) так тісно переплітаються що забуваєш де скелі, а де будували.

Трохи нових фоток:

З вікна автобуса.

Шось, останнім часом, з роботи пішки ходжу. за компанію з Вадимом.

Правда від його дому мені ше 20 хвилин йти.

І по дорозі заходжу нераз в різні магазини, які ще відкриті. звичайно, в такий час (7, 8-ма) відкриті хіби якісь дивакуваті магазини, на кшталт сувенірів і продажу квитків на морські круїзи.

І завернув я минулого тижня в магазинчик який продає картини різні і антикваріат.

І
стоїть посеред кімнати стіл письмовий невеличкий. Ну і весь виглядає
справді старим – верх потертий, з тріщинами. особливо кидадається в очі
старовина ніжок, що йдуть дугою – всі з обідраним лаком, протерті…

Я вже виходив звідти, аж раптом…

прочитати решту »

Проходив повз книжковий “ярмарок”.

Що таке тематика “Fiction” – я зрозумів.

Що таке “Non-Fiction” , без того першої вивіски я б не здогадався.

Раз воно так окремо виділено, можна подумати що все те що є далі “Educational”, “Child” (тобто освітні, дитячі) це щось середнє, між “Fiction” i “Non-Fiction”.

прочитати решту »

Ну а шо? Додому ше незнати коли поїду, то хоч буду робити вигляд шо їду, шоб швидше час збігав.

Я взагалі, всю технюку яку мав – виклав в інтернеті на дошку оголошень. За теелвізор подзвонили відразу на наступній день.

Я купив його за 99 лір. Продавав за 80. мужик написав в листі “Беру нині, але за 70″. Я відписав шо тєлік нулячий – два місяці і ше й гарантія.

Той ше ніч думав а потім написав шо бере як є. І шо? Приїхав і забрав.

Отак маю антену супутникову, тюнер, а без телевізора. А потім згадав, шо тюнер вмій вміє і по мережі показувати!

От і дивлюсь зараз за компом. От тільки не можна одночасно і в телевізор і в інтернет заглядати.

От я вчора налаштувався поїхати, куди очі дивляться, на ровері. Запланував поїхати з самого-самого ранку, година шоста, коли ше не жарко і машин мало.

Рано я, звичайно, не встав – засидівся до пізна за комп’ютером. Я проігнорував мобільний вирішивши шо ні ровер ні Мальта не втече.

Так я встав десь коло лдванадцятої. Скоро поїв шось і рушив в путь.

Вже ентузіазму, так багато як вчора, не було, але зігнати трохи сала ніколи не зашкодить.

І так я виїхав і рухався на північ в напрямку сусіднього острова Ґозо. І незнати чим би то всьо скінчилось, але за якихось п’ять з половиною кілометрів шось на задньому колесі затріщало а ланц злетів.

прочитати решту »