Колії "Вузла Клафам" ("Clapham Junction")

  у розділі Життєпис 
Джерело: Вузол Clapham

Попив я води та й поїхав далі...

Виїхавши за Мдіну і Рабат стало зрозуміло що до моєї кінцевої точки вже ближче ніж я думав. Але вказівники на дорогах - дуже погані. Тобто вони добрі, якщо вони є. А є вони якось хитро. На цьому повороті є. На наступному - нема, зате є якісь інші. Потім знову міняються.

Тобто таке враженнящо вони не для того щоб вести подорожуючого дорогами, а для того щоб нагадувати комусь в кого провали пам'яті і вони лише час від часу підказують напрямки.

Крім того, деколи на вказівниках пише "Clapham Junction", а деколи "Cart Tracks". Насправді, ця місцевість має назву "Misrah Ghar il-Kbir" (навіть не буду пробувати перекладати :) ).

Зовсім по дорозі на карті було позначено ще одне "визначне місце" - "Buskett Gardens", якісь Сади. Думаю раз на карті навіть є - треба заїхати.

До речі попри цей кавалок дороги, вже наприкінці, з боків ростуть сосни (я дуже люблю сосни). І то такі красиві, з покрученими голими стовбурами і плоскими кронами вгорі. Все в шишках, а узбіччя все в хвої. Але фотографій не робив. По-перше там дорога вгору-вниз - не зручно зупинятись, витягати фотоапарат. А по-друге вони красиві, а фотографія наврядчи вийде такою - то нашо розстроюватись? :)

Побачив я в'їзд в ці сади, звернув туди... І розумію що ось десь вони тут і мають бути, а де - не бачу. Тобто територія якась ніби не пустельна, якісь хвощі ростуть, сосенки, ще щось. Але більше схоже на дикий, бідний лісок. Правда були якісь невеликі деревця якісь, рядами, з трубами системи підливу. Тобто ніби слідкують тут за ним. Отже це воно і є - сади.

Ну видно я не про те думав чи що, бо не побачив я там ні садів ні квітів ні чогось такого що асоціюється в мене з парком чи садом. Були лавочки. Були якісь стежки. Були дерева (пальми і ті хвощі з ери динозаврів), але парку не буде. Хай мальтійці вибачать мене якщо він був, а я його просто не хотів бачити.

В пошуках парку я поїхав по одній вузенькій грунтовій дорозі. А проблемою їзди на ровері по цих місцях є те, що рівної поверхні тут нема. Це все суцільні горби. І вибравши, напрклад, неправильну дорогу і з'їхавши з горба, на нього потім треба дертись, щоб повернутись. Задоволення мало.

Нічого там цікавого не було, зате трохи вдалині, високо на пагорбі з'явився замок. Як в мультфільмі - квадратний з баштами на кутах. Вже пізніше я прочитав що це замок-вілла, побудований 1586 року одним з Магістрів Ордену як літня резиденція.

Через метрів 300, на тій дорозі я розминувся з якоюсь машиною, яка проїхавши мене розвернулась і поїхала назад. Проїжджаючи повз мене водій шось прокричав. Так як навколо нікого не було, я так зрозумів що до мене (ніби я розумію шо він там белькоче). А ще чере трохи дорога в "парку" закінчилась напівіржавою брамою з написом "Private. Do not enter!" - "Приватна власність. Не заходити!". Я так зрозумів що власне про це мені кричали з машини, напевне, розвернувся і поїхав назад.

Попрощавшись з таємничим "садом" я почав шукати де є то "Clapham Junction", бо судячи з карти я вже був десь там.

Так як ніяких вказівників не було я вирішив орієнтуватись на три машини які припаркувались збоку від дороги. Від них, вбік вела стежка, десь в поле. Я туди і пішов.

Ну і повторюється ситуація як з "садами" от я знаю шо воно тут, а не бачу. :) Була там ше невеличка групка людей. Йде мужик якийсь. Питаюсь "А де тут ті колії?". А він мені "Соррі, нєвєм". Я йому "Пан розмовляє по-польськи?". А він каже та, а ви з Польщі? Я кажу "Нє, але розумію :)" і показую на карті шо я шукаю. А він каже "Ооо. то то воно і є" і мені рукою махнув зліва направо.

Я подивився під ноги і почав розуміти. Я, в принципі так і думав, ще як з далеку дивився, але боявся висновки поспішні робити. а коли мені підказали, я вже сміливо почав шукати те, про що раніше читав в Інетрнеті.

Отже "Clapham Junction", "Вузол Клафам", або "Колії від возів" в "Misrah Ghar il-Kbir".

"Clapham Junction" це "поле" на заході острова на поверхня якого посічена чисельними коліями, в камені. Їх вік та застосування й досі є таємницею в історії Мальти.

Археологи вважають що вони утворені близько 2000 років до Н.Е., в період бронзового віку (тобто більше 4000 років тому!).

Після доісторичних храмів з каменів-мегалітів це найбільша загадка для науковців що вивчають Мальту.

Назва "Clapham Junction" ("Вузол Клафам") причепилась до цього місця коли якийсь англієць після того як побачив його сказав що це нагадало йому великий і дуже завантажений залізничний вузол Клафам, в Лондоні.

Такі сліди знайшли як на Мальті так і на острові Ґозо, але "Вузол Клафам" вважається найбільш вражаючим з його десятками слідів що перетинаються один з одним у різних напрямках.

Схожі сліди також знайдено і на Сицилії, в Сардинії, Італії, Греції, південній Франції та декількох інших місцях.

Ці паралельні рівці,"U" чи "V" -подібного перерізу, утворені в камені, мають до 60-ти сантимерів глубини, а відстань між рівцями становить від 110 до 140 сантиметрів. Деякі прямі, деякі перетинаються з іншими.

Зараз, можна візуально виділити колії що простягаються на сто і більше метрів. Але вважається що система цих колій могла бути значно більшою (знаходячись на площі близько восьми гектарів) і просто була знищена погодою та часом а також урбаністичними діями людей).

Джерело: Вузол Clapham

Існує декілька теорій щодо їй виникнення. Найбільш поширені це:

  • Тут пересували вантажі на чомусь що схоже на сани, чи колісницях, які і видовбали такі колії

  • Це іригаційна (водопостачальна) система

Теорія транспортувальної системи є найблішь поширеною. Але жодне з припущень не відповідаює на всі запитання.

Прийнято вважати, що так транспортували величезні кам'яні брили що використовувались для будівництва доісторичних храмів. Проте такі колії знайдено і в інших місцях, де поблизу немає ніяких храмів.

Дехто вважає що це робота античних атлантів чи позаземних цивілізацій. :)

До речі, лише потім, знайомлячись з різними статтями про ці колії, я зрозумів що бачив лише якусь частину їх. Мережа колій є значно ширшою і, принаймні, в цьому місці тісно пов'язана з кам'яними копальнями. Можна навіть прослідкувати сполучення між копальнями чи "головні" шляхи від копалень і далі. Зараз вони частково зруйновані і продовжують зникати, через сількогосподарську діяльність навколо, будівництво житлових споруд та утворення сучасних копалень.

Навколо - поля, огорожені стінами з викладеного каменю. Частина колій знаходиться і під ними. До речі більшість цих стін що позначають, крім всього, й межі ділянок, залишаються в такому вигляді ще з 19 століття.

В тому ж районі знаходиться дбайливо обкладені низенькими кам'яними огорожами (швидше з міркувань безпеки) печери в землі. Я бачив три таких. Це видовблена прямокутна яма в камені, глибиною 2-2,5 метри метри з чимось що нагадує малесенькі виступи-сходи якими можна злізти вниз де знаходиться кругла печерка, менше двох метрів діаметром в ширину і сантиметрів 50 у висоту. Наприклад я б туди помістився трохи скрутившись калачиком.

Але охоти попробувати це зробити, в темній, сирій, порослій чимось зеленим печері два метри під землею, в мене не було. :)

Чомусь про них я ніде не читав, хоча вони на видному місці.

Там було прохолодно, можливо там спали, чи що...

Трохи дальше ще дві таких самих печер-землянок, а ще далі - велика яма, більше схожа на кар'єр. З обривистими, нерівними, краями і чисельними напів-печерами, ніби хтось робив підкопи нагору. Через що поверхневий шар ніби нависає над тим кар'єром, як дашок.

З одного краю того, продовжу називати його так, кар'єру, печера, схожа до тих трьох попередніх, але більша. Я заліз в середину і міг стояти там в повний зріст. За розміром вона така, що може помістити коло 10-ти людей. Було видно щось схоже на лави для лежання і якісь дрібні "кишені" в стінах, ніби там шось мало стояти.

До речі камінь в якому ці колії, здався мені трохи іншим ніж той що я звик бачити. Він не був жовтуватим, а швидше білим. Незнаю, чи то лише поверхня, чи то він весь такий...

Коли я фотографував одну з малих печер, то щоб охопити більше площі в кадр виліз на ту огорожу наколо неї. І як мені і підказував проігнорований внутрішній голос вона під імною зсунулась (тільки не кажіть нікому :) ). Я трохи подрапався, але встояв на рівних ногах. Мусів той кут поправляти, виставляти каміння назад.

Джерело: Вузол Clapham

Хочу зауважити що кам'яні стіни з отих нерівних, колючих валунів мальтійці виставляють вміло! Я і близько так не зміг. А в них, дивишся - кожен камінь кривий, той туди, той сюди, той трикутний той круглий а стіна в результаті - як би з бетону у формі вилита, рівна і акуратна.

Кам'яна поверхня вся поросла чимось схожим на мох та якісь кущики з колючок. Але, з поривами вітру, пахло чимось терпко-солодким, приємним, і я цей запах знаю. Я його відчував і в нас в українських полях, певне ще в дитинстві. Але що це - поняття не маю. ;)

Наприкінці я ще сів собі коло однієї колії і спробував просяктися їх таємничістю і давністю. Якщо задуматись - виглядає особливо. Тисячі років минули, а вони і далі тут і я їх торкаюсь.

Усі фотографії що я зробив там знаходяться в Фотогалереї.

Назад я вирішив їхати тою дорогою якою хотів їхати "сюди". І вийшло досить кльово. Виявилось що кілометрів 15 дорога все йде згори вниз. Мінусом було те, що дорога погана і мене всього "розтрясло". А ще й гальма погані на ровері.

Дорога пролягає між "фермами" і полями. Минав абрикосовий сад і побачив відразу коло дороги виликі червоні абрикоси. Хотів стати, а ззаду, правда ще далеко, але вже гуркотіла якась вантажівка. Так я цілу дорогу і думав, які вони на смак. :)

І вже майже біля самого дому я так сильно хотів загальмувати що трісло кріплення ручки ручного гальма. Так що тепер, на ровері, якщо я гальмую :) , то лише переднім колесом.

Загалом я проїхав 48 кілометрів (трохи їхав колами), з найбільшою швидкістю - 44 км/год (звичайно, з якоїсь гори :) ), крутячи педалями трохи менше 4-х годин.

Джерела та додаткова інформація про "Вузол Клафам":

Увага! Стаття трохи зіпсувалась (малюнки тощо), після перенесення веб сторінки. Я планую її виправити, згодом.


Коментарі