От я вчора налаштувався поїхати, куди очі дивляться, на ровері. Запланував поїхати з самого-самого ранку, година шоста, коли ше не жарко і машин мало.
От я вчора налаштувався поїхати, куди очі дивляться, на ровері. Запланував поїхати з самого-самого ранку, година шоста, коли ше не жарко і машин мало.
Рано я, звичайно, не встав :) - засидівся до пізна за комп'ютером. Я проігнорував мобільний вирішивши шо ні ровер ні Мальта не втече.
Так я встав десь коло лдванадцятої. Скоро поїв шось і рушив в путь.
Вже ентузіазму, так багато як вчора, не було, але зігнати трохи сала ніколи не зашкодить. ;)
І так я виїхав і рухався на північ в напрямку сусіднього острова Ґозо. І незнати чим би то всьо скінчилось, але за якихось п'ять з половиною кілометрів шось на задньому колесі затріщало а ланц злетів.
Виявилось шо поламалась трансмісія, ота шо з зірочками ззаду. Вона якось перекосилась і тепер могла крутитись не крутячи при цьому колеса.
Добре шо ше не так далеко від'їхав. Уявляю себе з поломаним ровером на Ґозо (30 км.). Та ше й остання половина дороги була під гору, тому назад я десь два з половиною кілометри проїхав просто накатом. А решту прогулявся "туристичним" районом, з ровером "під руку".
Я вже давно помітив шо люди якось зглядаються на мене, коли їду. А коли пхав ровер коло себе то помітив шо дивляться на пляшку з водою, яку я запихаю в діру між дужками керма. певне думають шо то я кась система особлива, гальмування чи охолодження. :) ну нічого, більше дивувати не буду - накатався.