За вікном періщить злива, небо вщент затягнуте хмарами. Андрій з сумом спостерігає за погодою...

— Тату, а коли закінчиться дощ?

— Я не знаю...

— ??? Ну то подивися в інтернеті!

Канікули. Дзвонить до мене.

— Тату, в мене для тебе дві новини: добра і погана...

Починаю переживати. — Кажи погану!

— Я підібрав твій пароль і продовжив собі час на комп’ютері. То нічо’?..

— Нічого. Кажи добру.

— Я купив собі новий танк у грі... ;)

— Тату, а я коли виросту буду мати жінку?

— Напевне будеш.

— І я буду з нею жити окремо?..

— Ну, мабуть.

— А я все одно наніч буду приходити до вас!

— Чому???

— А я її боюся...

— :0 :) :) :) :)

Я погано граю шахи (тепер - гірше ніж колись) і наш Андрій не дуже терплячий до них, хоч спершу дуже запалився.

Але приємно зараз бачити дітей такими, яким був колись сам. :-)

На святковому заході, в "парку", дітям на лиці малюють різні квіточки, узори тощо. Дійшла черга До Андрія:

— Тобі що намалювати? Хочеш у якусь тваринку?

— Та! Тигрика, або трактора!..

В Андрія, через чотири дні, день народження — 5 рочків!

— Тату, я попросив в котика пробачення...

— За що?

— ... За те що він сам собі притиснув лапку. ;)