За вікном періщить злива, небо вщент затягнуте хмарами. Андрій з сумом спостерігає за погодою...
читати далі— Тату, а коли закінчиться дощ?
— Я не знаю...
— ??? Ну то подивися в інтернеті!
Канікули. Дзвонить до мене.
читати далі— Тату, в мене для тебе дві новини: добра і погана...
Починаю переживати. — Кажи погану!
— Я підібрав твій пароль і продовжив собі час на комп’ютері. То нічо’?..
— Нічого. Кажи добру.
— Я купив собі новий танк у грі... ;)
читати далі— Тату, а я коли виросту буду мати жінку?
— Напевне будеш.
— І я буду з нею жити окремо?..
— Ну, мабуть.
— А я все одно наніч буду приходити до вас!
— Чому???
— А я її боюся...
— :0 :) :) :) :)
Я погано граю шахи (тепер - гірше ніж колись) і наш Андрій не дуже терплячий до них, хоч спершу дуже запалився.
Але приємно зараз бачити дітей такими, яким був колись сам. :-)
читати даліНа святковому заході, в "парку", дітям на лиці малюють різні квіточки, узори тощо. Дійшла черга До Андрія:
читати далі— Тобі що намалювати? Хочеш у якусь тваринку?
— Та! Тигрика, або трактора!..
В Андрія, через чотири дні, день народження — 5 рочків!
читати далі— Тату, я попросив в котика пробачення...
— За що?
— ... За те що він сам собі притиснув лапку. ;)