От всі ми знаємо кирилицю, латиницю. А чи чув хто про драгоманівку? От і я лише нині почув.
Драгоманівка — правопис, що поширювався в Україні в кінці ХІХ століття. Одним з головних авторів драгоманівки в кінці 70-х років того ж століття був Михайло Драгоманов. Через це правопис і отримав таку назву.
Драгоманівка ґрунтується на фонемічному принципі і кожна літера позначає лише один звук. Драгоманівка проста у використанні та легко й швидко запам'ятовується.
Головні розбіжності між сучасним правописом та драгоманівкою можна звести до кількох пунктів:
-
Замість літери "й" вживається "j".
-
а) на початку слова та після голосних чи апострофу замість "я" - "jа", "ї" - "jі", "є" - "jе", "ю" - "jу".
-
Замість "щ" використовується "шч".
-
б) після приголосних замість "я" - "ьа", "є" - "ье", "ю" - "ьу".
-
Дієслова з ‑ться драгоманівкою були записані ‑тцьа.
"Драгоманівку виробила в 70-х pp. 19 ст. у Києві група укр. філологів та ін. культур, діячів (до неї входив і М. Драгоманов) під кер. П. Житецького для укладання словника укр. мови. За цим правописом, що продовжував уже набуті традиції фонетизації укр. орфографії, кожен звук позначався окр. літерою, а тому з азбуки були вилучені всі літери, які означали два звуки (є, ї, щ, ю, я, а також й), уведено лат. літеру j і запропоновано передавати всі йотовані сполученнями je, ji, jу, ja (на поч. слова і в серед, після голосних та твердих приголосних) або ьа, ье, ьу (після приголосних для позначення їх м'якості: синьа, синье, синьу, порьа док).
Африкату щ послідовно передавали через буквосполучення шч: дошч, шчока; закінчення дієслів -ться здебільшого передавалося через -тцьа (борітцьа , сподіваjетцьа ) тощо. Оскільки на цьому правописі позначився вплив нового фонет. правопису серб. мови, П. Житецький назвав його «герцеговинкою».
Але в умовах переслідування укр. друку рос. урядом (Емський акт 1876) цей правопис в Україні не застосовувався і навіть не був опублікований. Проте М. Драгоманов, виїхавши після 1876 за кордон, уперше застосував «герцеговинку» в укр. зб. «Громада», який він видав 1878 у Женеві.
Відтоді цей правопис дістав назву «драгоманівка». З Женеви Д. проникла і в Галичину, де її підтримали політ. однодумці М. Драгоманова.
Однак консервативні сили Галичини («москвофіли», зокрема староруси, та ін.) разом з австр. адміністрацією не допустили розповсюдження Д. з політ, мотивів, через що цей правопис не дістав визнання в укр. мові і швидко був забутий.
Ним було надр. 1880 у Женеві 1-е видання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного, а згодом --- і листування І. Франка з М. Драгомановим."
_Г.П.Півторак _
"Один з більших недостатків нашого правопису — це те, що ми вживаємо окремих поодиноких значків для так званих йотованих голосних, що складаються з двох звуків, — замість писати ja, je, ji, jy пишемо я, є, ї, ю, а це з наукового боку (і з педагогічного) приносить нам чимало непорозумінь; кожен педагог з досвіду знає, що дитина все пише спершу йама, _і тільки пізніш її треба навчити писати _яма.
М. Драгоманів у своїх женевських виданнях 1877 року писав уже по-новому, пильнуючи кожний звук віддати окремою буквою, а саме: 1) за прикладом болгар та сербів, Драгоманів завів букву j і писав: jaмa, моjу, даjе, стоjіть jавір над водоjу й т.ін.; 2) "зм’якшення" приголосної зазначав через ь: земльа, льуде, прьамо, дльа, синье, куjуться, зажуривсьа; _3) замість й писав j: _каjдани; _4) замість паєрика вживав теж j: _обjава, мjасо, _i 5) замість щ вживав, як то в нас і в давнину було, шч: _шчо, шче.
Такого правопису вживав і M. Tулов у 1879 р. і писав: _jак, jушка, вjане, jіх, сокироjу _й т. п. Драгоманів спершу вживав "кулішівки", але з 1877 року починає вживати в своїй "Громаді" нового правопису. На якийсь час "драгоманівка" поширилась була в Галичині, але ненадовго. Скажемо, "драгоманівкою" одного часу писав Ів. Франко, ідеологічний учень Драгоманова.
Ось зразок Франкового листа до Волод. Левицького:
"Дорогиj Друже! Не прогнівайсьа на мене, шчо сими дньами не буду міг до тебе загостити. Обставини так складаjутьсьа, шчо на пару день мушу jіхати до Наг. Відтам зашльу Тобі приобіцьану роботу дльа калєндарьа, а може незадовго j сам причимчикуjу. А поки шчо приjми поклін і сердечне поздоровленьє! Львів д. 20 Maja 1884".
І дуже цікаво:
Гарний приклад драгоманівки можна побачити на сучасній банкноті в 20 гривень, де зображено фрагмент поеми "Веселка" Івана Франка біля портрету письменника. Франко також використовував драгоманівку для листування.
Земле, моjа всеплодьучаjа мати!__Сили, шчо в твоjij движель глубинi,__Крапльу, шчоб в боjу смiлijше стоjати,__даj i мiнi!
Джерела: