Купую в магазині пательну, бо до тих що має все прилипає. Дивлюсь – вага стоїть. Запакована, але прим’ята, так ніби на неї стають всі кому не впадло. Але запакована, просто коробка така.
Питаю одного з продавців що проходив повз – “Скільки коштує?”. Той каже “Один фунт*. Як нє, то можна задурно…”. Перепитую чи працює. Відповідає що та, просто іржавіє вже. Капіталісти, подумав Штірліц…
Я був гоноровим і купив за одну ліру (15 гривень).
Приніс дохати, розпакував. А вона справді в пилюці з іржі. але лише десь зсередини, знизу, бо ззовні має гумово-пластмасову “оболонку” і м’яку тканину, там де ставати. Я повитирав все – як нова.
Я схуд на 4 кг.
Напевне мозґи, бо живіт, блін, на місці.
* Фунт – спадщина колоніального минулого. Насправді валюта – ліра.

та з тими старими пательнями завжди морока..
Певно, просто куплю важчу. Вона тому й не пригоратиме.