Недавно, після статті блозі Bum-а, я поставив в себе на Ubuntu систему для віртуалізації ОС VirtualBox. Це дає мені можливість встановити собі віртуальну Windows XP, яка запускається в середовищі Ubuntu і “знущатись” над нею не виходячи з Лінукса.

Там все працює чудово, крім роботи з відео (деякі програми мають проблеми з відображенням моїх фільмів, відзнятих відеокамерою).

А на днях я взнав що поширена на комп’ютерах Mac система віртуалізації Parallels, а точніше її версія для Лінукс доступна і в репозиторіях Ubuntu. І справді – оновив репозиторії і Parallels for Workstation з’явилась у переліку програм. ЦЕ її 15-тиденна безкоштовна версія. Я вирішив спробувати і її.

Встановилась, як і все в Ubuntu, без проблем. Я не буду описувати
тонкощі її налаштування а відразу розповім про свій досвід і висновки.

Плюси:

• Для віртуального жорсткого диску місце ніколи не резервується
  (розтягується “автоматично”, в VirtualBox теж доступна така можливість,
  але якось не рекомендується)
• Після запуску Parallels
  оперативнв пам’ять не забирається (напевне використовує при потребі, в
  VirtualBox – резервується відразу)

Мінуси:

• Платна
• Повна гальманутість Parallels (тупо гальмує
  при русі мишки, деякі програми запускаються по 15 хв., навіть якщо
  виділити багато ОЗП)
• Відсутня підтримка USB (прощавай безпосередня робота з камерою)
• Розмір
  вікна Parallels може бути лише або фіксованим, або повноекранним (в
  VirtualBox розтягуєш в процесі роботи як хочеш, я вже не кажу про
  Desktop Seamless Integration, коли вікна з VirtualBox є окремими
  вікнами в моїй системі)
• В порівнянні з VirtualBox – інтерфейс допотопний

Коротше зніс я Parallels. Я не знаю як він працює в Mac OS, але під Лінксом, безкоштовний VirtualBox – чемпійон.