Недавно, після статті блозі Bum-а, я поставив в себе на Ubuntu систему для віртуалізації ОС VirtualBox. Це дає мені можливість встановити собі віртуальну Windows XP, яка запускається в середовищі Ubuntu і "знущатись" над нею не виходячи з Лінукса.
Там все працює чудово, крім роботи з відео (деякі програми мають проблеми з відображенням моїх фільмів, відзнятих відеокамерою).
А на днях я взнав що поширена на комп'ютерах Mac система віртуалізації Parallels, а точніше її версія для Лінукс доступна і в репозиторіях Ubuntu. І справді - оновив репозиторії і Parallels for Workstation з'явилась у переліку програм. ЦЕ її 15-тиденна безкоштовна версія. Я вирішив спробувати і її.
Встановилась, як і все в Ubuntu, без проблем. Я не буду описувати тонкощі її налаштування а відразу розповім про свій досвід і висновки.
Плюси:
-
Для віртуального жорсткого диску місце ніколи не резервується (розтягується "автоматично", в VirtualBox теж доступна така можливість, але якось не рекомендується)
-
Після запуску Parallels оперативнв пам'ять не забирається (напевне використовує при потребі, в VirtualBox - резервується відразу)
Мінуси:
-
Платна
-
Повна гальманутість Parallels (тупо гальмує при русі мишки, деякі програми запускаються по 15 хв., навіть якщо виділити багато ОЗП)
-
Відсутня підтримка USB (прощавай безпосередня робота з камерою)
-
Розмір вікна Parallels може бути лише або фіксованим, або повноекранним (в VirtualBox розтягуєш в процесі роботи як хочеш, я вже не кажу про Desktop Seamless Integration, коли вікна з VirtualBox є окремими вікнами в моїй системі)
-
В порівнянні з VirtualBox - інтерфейс допотопний
Коротше зніс я Parallels. Я не знаю як він працює в Mac OS, але під Лінксом, безкоштовний VirtualBox - чемпійон. ;)